А Леонід Михайлович — поет

Леоніда  Михайловича  у нас знають всі: одні  по науково-дослідному інституту  «Квант», де разом працювали, інші як незмінного члена правління садівничого товариства.

Я відношусь до  інших  і близько ми не знайомі,  хоча   земельні  ділянки майже поруч.

Остання обставина давала змогу спостерігати, як  ця людина хазяйнує: за двадцять шість  років на шматку  поля розміром  дев’ять соток піднявся двоповерховий будинок з гаражем під ним і чудовий сад.

Леонід  Михайлович все робив своїми руками — клав цеглу, укладав на даху черепицю (яку згодом без сторонньої допомоги замінив метало-пластиковою покрівлею), варив  з металевого прутка паркан, саджав і плекав разом з жінкою дерева, кущі, квіти… і все було до ладу.

Я постійно дивувався: як все вдається людині, яка за визначенням не повинна була б цього вміти. У всякому разі це не типово, щоб науковець, представник керівного складу інституту міг працювати не тільки головою,  а  й  руками, та  так вправно.

Але я ще більше здивувався, коли на Фейсбуці  прочитав... його вірші.

Виявляється,  фізик може бути  ліриком!  Не дарма кажуть, що талановита людина талановита у всьому.

Стосовно лірики. Не знаю, чи є у Леоніда Михайловича ліричні вірші. Цей, що на сторінці Фейсбука від 06 березня 2017 р., скоріше відноситься до сатиричних творів. Судіть самі.

Один з колег моїх Куземко
Усе начальство поділяв:
На тих хто щось робив активно,
Та тих хто дурника валяв.

Далі пропоную вам перейти за цим посиланням на Фейсбук та почитати вірш повністю. 

А Леоніду Михайловичу бажаю успіхів у всьому, в тому числі, і в поезії. Сподіваюся, ми ще будемо мати змогу почитати його рядки і на сторінках нашого сайту.