«Люди гинуть за метал»

Ці  відомі слова приписують Мефістофелю, який спокушає доктора Фауста золотом  і втіхами життя.

Як же був би  здивований нечистий, коли б дізнався, що дехто в нашій країні готовий    продати душу  не за дорогоцінний, а простий  чорний  метал.

Крадіжка  металу  в наш час стала звичайною справою.  Крадуть  його  і на дачах, особливо  восени, коли люди  стають  рідше туди  навідуватися.  І чим далі, тим частіше і брутальніше це робиться.

Ось нещодавня подія на нашій території.

Один з мешканців садівничого товариства , С., пізно ввечері  21 листопада  повертався з роботи  до дому.

За шлагбаумом  №15, у низинці, він помітив старенькі  «Жигулі», які стояли в темноті з вимкненими фарами. Водія не було.  Здавалося, машину вкрали та сховали до ранку.

С. покликав свого друга А.; вони порадилися і зателефонували у  поліцію.

Прибулий наряд  розпитав хлопців  про  те, що їм відомо,  склав протокол і забрав машину.

Та нашим козакам  вся ця ситуація не сподобалася: було щось підозріле у появі чужого автомобіля, його дивне нічне паркування.

А. і С. почали  обходити всю територію садівничого товариства, лінію за лінією, і їхні підозри виявилися  не  безпідставними:  деінде на деяких лініях у темряві позначалися  купки металу. В одному місці лежали зняті з петель частини  металевих воріт, хвіртка  та 2 чавунні ванни.

Пригадую:  десь тиждень тому мені охорона доповіла, що по дачам пройшлися  злодії. У нашому садівничому товаристві, начебто, нічого вкрадено не було, але у мене особисто на ділянці було збито  2 замка  (на хвіртці  та на дверях  підпілля будинку) і у сусідки — на залізному контейнері.  Все, що було під замком, залишилося на місці, на ділянках теж  нічого не пропало і це здавалося дивним.

Не знаходив пояснення і той факт, що під соснами через дорогу від моєї земельної ділянки за день до мого приїзду охорона знайшла захований  газовий балон, який вона  зразу ж  віддала  хазяїну-садоводу з сусіднього  товариства;  бідолаха  зразу  виявив пропажу і зчинив галас.

Тепер все ставало на свої місця  — грабіжники  підготували  собі  «фронт робіт»,  позбивавши заздалегідь  замки і намітивши,  де що взяти.  Моя хвіртка разом з вкраденим балоном мала теж переїхати до пункту приймання металобрухту,  затримка була  лише за автомобілем.

Але повернемося до подій тієї ночі.

… Через одну з поперечних вулиць зі сторони одинадцятої лінії хлопці помітили світло фар і кинулися туди. Машина з завантаженим причепом готова була зрушити з місця, фари світили, але водій та його подільники, почувши  швидкі кроки, дали драла.

А.,  не роздумуючи, сів у свою машину і перекрив виїзд по лінії,  поперечну  вулицю  перетинала  вбита у землю стальна труба, так що машина зловмисників опинилася у пастці.

Підтяглася охорона садівничого товариства і ще декілька годин всі разом шукали крадіїв та стерегли машину.

Вранці  22 листопада знову приїхала поліція. На цей раз, окрім складеного протоколу,  все було сфотографоване та зняті відбитки пальців. Потім друга машина відправилася слідом за першою — до  Макарівського відділення поліції у якості  речового доказу.

В нашому випадку за метал ніхто не загинув, ніхто фізично не постраждав.  Але на душі  не спокійно, бо нічні пригоди не завжди закінчуються  мирно. І хто дасть гарантію, що це була остання з них.

Знову, як і раніше з пожежею, нам допоміг випадок і нас врятували  небайдужі хлопці, в той час  як охороною  товариства опікуються інші особи.

Хочеться  вірити, що поліція зробить свою справу і вирахує зловмисників. А якщо ні, то  відсутність у злодіїв транспортних засобів хоча б дає надію, що цю зиму ми  переживемо  без крадіжок металу та матеріальних втрат.

Примітка: фотографії взяті з Інтернету.

P.S. Хто точе побачити фотографії з місця події, знайдіть нижче коментарій Balu, скопіюйте зазначену там Інтернет-адресу, введіть її у пошукову строку в Google та перейдіть за вказаним посиланням...
або просто натисніть тут.