Обережно — вогонь!

Це сталося в ніч з 25-го  на 26-те березня цього року.

Сергій повернувся з роботи на дачу близько опівночі, повечеряв і вийшов покурити. Неподалік від його будинку у темряві щось палахкотіло та йшов дим. «Мабуть, гілки палять, — подумав Сергій, — але чому серед ночі?»

У цю мить він зрозумів, що десь сталася пожежа.

Не гаючи часу, Сергій побіг до свого друга, члена правління Андрія. Той вже спав і на крики та телефонні дзвінки не відгукався.

Удар ногою по колесу автомобіля, що стояв біля двору, спричинив тривожний сигнал, на який Андрій вискочив лише у трусах.

Минули лічені хвилини і два друга з лопатами вже мчали у напрямку вогню, до земельної ділянки Юрія Остаповича.

Полум’я розгорялося швидко: від зони, де з будиночку виходить металева димохідна труба, воно почало розповсюджуватися спочатку по руберойду, а потім по дощатому торцю будинку.

На крики ніхто не відповідав, хоча  калитка була заперта зсередини. Удар ногою — і засувка не витримала.

У будинку було тихо — мабуть, спали. А може вже вчаділи? Такого галасу, який спричинили молоді люди на дворі, не можна було не почути!

Хлопцям довелося висадити й вхідні двері.

У сизій від диму темряві в світлі ліхтариків можна було розгледіти фігуру жінки, що сиділа на ліжку: її бив озноб  й вона не могла вимовити ані слова.

Це була Маша, співмешканка Юрія Остаповича. Бідна жінка ледь-ледь прийшла до тями і лише знаками могла показати, де знаходиться вода.

А хлопці вже збивали полум’я з будинку, заливали його водою з ванни, яка на щастя була повна і знайшлося відро поблизу.

До третьої години ночі пожежа була ліквідована і зморені друзі пішли додому.

Минув тиждень —  і знову вогняна пригода.

04 квітня на земельній ділянці шановного подружжя (з етичних міркувань не буду називати ні імен, ні прізвища) вирішили попалити старе гілля: склали невеличке багаття та на п’ять хвилин відійшли за будинок.

Коли повернулися, полум’я встигло перейти на сусідню ділянку, господарі якої були відсутні, й з жадібністю голодного звіра пожирало суху траву на ньому.

Перелізти через паркан ніхто з подружжя не міг, тому почали гукати людей на допомогу.

Валентина та  Сергій почули крики аж на сусідній вулиці. Залишивши річну дитину на старшу доньку, десятирічну дівчину,  вхопивши лопати і граблі та гукнувши свого кума, вони кинулися на допомогу.

Паркан не став перешкодою для молодих людей, вони просто перескочили через нього.

Вправно працюючи садівничим знаряддям, вони спочатку відрізали полум’ю шлях до дерев’яного будинку, відстань  до якого складала на той момент всього півметра, а потім поступово загасили  палаючий виноград і старе гілля, що було на ділянці.

Останнє було найважчим.  За цей час вогонь встиг дістатися аж до сусідньої лінії.

У обох випадках, на щастя, ніхто не постраждав. Цілим залишилося і  майно, хоча в першому випадку є значна для пенсіонера матеріальна шкода. Але все могло бути набагато гірше, якби небайдужі люди не опинилися поруч.

Ми повинні їх знати  і від щирого серця подякувати за допомогу у скрутну годину. Ось вони.

Герої-рятувальники: зліва Андрій, зправа Сергій.

А фотографії Валентини та Сергія у мене наразі немає.